Фіксуючий пояс – це специфічний засіб або пристрій, який перешкоджає вільному пересуванню пацієнта або обмежує нормальний доступ до власного тіла пацієнта. Фізичне обмеження може включати:
● застосування фіксатора на зап'ястя, щиколотку або пояс
● щільно заправляючи простирадло, щоб пацієнт не міг рухатися
● утримання всіх бічних поручнів піднятими, щоб пацієнт не міг встати з ліжка
● використання ліжка-загородження.
Зазвичай, якщо пацієнт може легко видалити пристрій, це не кваліфікується як фізичне обмеження. Також утримання пацієнта таким чином, що обмежує рухи (наприклад, під час внутрішньом’язової ін’єкції проти його волі), вважається фізичним обмеженням. Фізичне обмеження може використовуватися як для ненасильницької, несаморуйнівної поведінки, так і для насильницької, саморуйнівної поведінки.
Обмеження щодо ненасильницької, несаморуйнівної поведінки
Зазвичай ці типи фізичного стримування є сестринським втручанням, спрямованим на те, щоб пацієнт не тягнув за трубки, дренажі та лінії або щоб запобігти пересуванні пацієнта, коли це небезпечно, іншими словами, для покращення догляду за пацієнтом. Наприклад, стримування, яке використовується для ненасильницької поведінки, може бути доцільним для пацієнта з нестійкою ходою, посиленням сплутаності свідомості, збудження, неспокою та відомою історією деменції, у якого тепер є інфекція сечовивідних шляхів, і він постійно витягує свою крапельницю.
Обмеження щодо насильницької, саморуйнівної поведінки
Ці засоби стримування – це пристрої або засоби втручання для пацієнтів, які проявляють насильство або агресію, погрожують вдарити персонал або б'ються головою об стіну, і яких необхідно зупинити від заподіяння подальшої шкоди собі чи іншим. Мета використання таких засобів стримування – забезпечити безпеку пацієнта та персоналу в надзвичайній ситуації. Наприклад, пацієнту, який реагує на галюцинації, що спонукають його чи її завдати болю персоналу та агресивно випасти, може знадобитися фізичне стримування для захисту всіх учасників.